Його структурна особливість полягає в тому, що до нагрівальної камери додається кипляча камера. Розчин в нагрівальній камері не закипає в нагрівальній трубці через додатковий статичний тиск стовпа рідини в киплячій камері. Він не починає кипіти, поки не підніметься до киплячої камери при зниженні тиску. Тому кипіння і випаровування розчину переміщується від нагрівальної камери до нагрівальної трубки.
Відсутня кипляча камера з поверхнею теплопередачі, що дозволяє уникнути утворення кристалізації або бруду в нагрівальній трубці. Крім того, площа поперечного перерізу циркуляційної трубки цього випарника приблизно в 2-3 рази перевищує загальну площу поперечного перерізу нагрівальної трубки, а швидкість циркуляції розчину може досягати 2,5-3 м / с або більше, тому загальний коефіцієнт тепловіддачі також відносно великий. Основним недоліком випарника цього типу є те, що втрати різниці температур, спричинені статичним ефектом напору колони рідини (детальніше див. 6.3.1), є великими. Для підтримання певної ефективної різниці температур нагрівальна пара вимагає більш високого тиску. Крім того, обладнання величезне, споживає багато матеріалів і вимагає високих майстерень.
На додаток до згаданого вище випарника з природною циркуляцією, випарник з примусовою циркуляцією також використовується при випаровуванні матеріалів з високою в'язкістю, що легко кристалізуються та забруднюються. У цьому випарнику циркуляція розчину головним чином залежить від зовнішньої потужності, а насос використовується для примусового потоку в певному напрямку для забезпечення циркуляції. Розмір швидкості циркуляції можна регулювати регулюванням потоку насоса, як правило, вище 2,5 м / с. Коефіцієнт тепловіддачі випарника з примусовою циркуляцією також більший, ніж коефіцієнт загальної природної циркуляції. Але його очевидним недоліком є те, що він споживає багато енергії, і йому потрібно близько 0,4-0,8 кВт на квадратний метр опалювальної площі.





